Хронічний гепатит лікування

Хронічний гепатит

Хронічний гепатит — це велике запалення печінкової функціональної тканини, або дифузне запалення паренхіми печінки. Супроводжується цей запальний процес змінами дистрофічного характеру, некрозом клітин пе6ченочной паренхемы і інфільтрацією клітинами, які зазнали запалення.

Протягом хронічного гепатиту зазвичай проходить в шестимісячний термін. За своїм походженням дана форма гепатиту, найчастіше, є ускладненням вірусного печінкового ураження або наслідком алкоголізму, токсичних лікарських впливів на печінку. Суть механізму розвитку гепатиту полягає в аутоімунному збої, тобто вироблення імунною системою організму антитіл проти печінкових структур тканини.

Вірусів, викликаються гепатит існує кілька — А, В, С, дельта-вірус. З них, частіше все, саме вірус гепатиту В викликає хронічну форму захворювання.

Механізм розвитку при цьому такий: вірус проникає в клітину тканини печінки, залишає на нею білки — антигени. Захисна система організму, розпізнаючи ці білки, починає атакувати уражені клітини (гепатоцити) через клітинну імунну відповідь. Результатом хронічного перебігу гепатиту може стати розростання надлишкової сполучної тканини і дистрофія гепацитов (клітин печінкової тканини). Так само в результаті хронічного гепатиту нерідко розвивається цироз печінки або гепатоцелюлярний рак.

Зараження гепатит може відбуватися через кров людини під час хірургічних і інструментальних маніпуляцій, під час статевого контакту, внутрішньоутробно (від хворої матері до дитини) або під час пологів.

Хронічну форму здатний так само приймати вірусний гепатит С. В даному випадку шлях передачі тільки через кров.

Симптоматика хронічного гепатиту різна. До загальної симптоматиці можна віднести скарги на головний біль, гіркота в роті, здуття живота, порушення стільця (запори або проноси), жовтуватий відтінок шкірних покривів, больові відчуття під правим подреберьем, підвищена температура тіла, кровоточивість, слабкість організму, високий рівень стомлюваності, відчуття розбитості.

Інтенсивність проявів залежить безпосередньо від ступеня активності запального печінкового процесу. Якщо цей процес мінімальний — симптоматика відсутня. Якщо ж активність запалення висока — симптоми зазвичай проявляються в комплексі.

Найбільш часто, хворий хронічним гепатитом скаржиться на важкість в області печінки і селезінки, дискомфорт в цьому місці, ниючий біль там же, посилення болю після вживання жирної та смаженої їжі.

При хронічному гепатиті нерідко можна відзначити розвиток астено-вегетативного синдрому, який проявляється через зниження рівня працездатності пацієнта, сонливий стан, швидку стомлюваність, зниження розумової концентрації. Іноді відзначається поява на тілі дрібних гематом, що свідчить про підвищеної внутрішньої кровоточивості.

Так само до загальної симптоматики хронічного гепатиту можна віднести і такий прояв як зниження маси тіла хворого. Це пов’язано з порушенням травних і обмінних процесів в організмі на тлі хронічного перебігу гепатиту.

Діагностика

Діагностування хронічного гепатиту починається з огляду хворого, оскільки саме зовнішній вид його тіла може показати дуже багато, відрізняючись від зовнішнього вигляду тіла здорової людини (жовтий відтінок шкіри, мелкоточечная висип, судинні зірочки, червоний колір долонь, малиновий колір мови). Крім візуального огляду лікар проводить пальпацію в області печінки та селезінки. При наявності захворювання печінка і селезінка звичайно збільшені.

Далі проводиться ультразвукове дослідження печінки та селезінки, яке дозволяє встановити структурну неоднорідність цих органів.

Далі, для підтвердження діагнозу може бути призначена біопсія печінки, біохімічний аналіз крові (показує рівень білірубіну в ній), загальний аналіз крові (видно запальний процес), а для визначення виду вірусу проводяться серологічні дослідження, які дають уявлення про певних маркерах в крові.

Профілактика

Хронічний гепатит, у зв’язку зі своєю специфічністю профилактируется так само специфічними методами. Досягти потрібного ефекту попередження захворювання можливе тільки триразової вакцинацією гепатиту В.

Вакцинацію проводять у дитячому віці. Так до загальнодержавних методів профілактики хронічного гепатиту відносять боротьбу з наркоманією (в даному випадку, мається на увазі, повторне використання шприців), проводяться роз’яснювальні роботи з населенням та молоддю про шкоду безладних статевих зв’язків, і поліпшується контроль над донорськими процедурами.

Так само, обов’язково повинні дотримуватися певні умови праці у людей, які в силу своєї професійної діяльності пов’язані з біологічними рідинами і тканинами. До таких, в першу чергу, відносяться всі медичні працівники.

Лікувальний комплекс чи схема заходів при хронічному гепатиті розробляється кожному індивідуальному випадку захворювання. Залежить така схема лікування від ступінь активності гепатиту і його причин виникнення.

До загальних лікувальним заходам можна віднести, насамперед, назначающуюся щадну дієту і певний руховий режим.

Так само, застосовується медикаментозна терапія, при якій призначаються препарати протизапальної дії, ліки, які здатні захищати і нормалізувати структуру печінкової тканини (гепатопротектори), антиоксидантні комплекси і вітамінні.

Щоб впливати на вірус гепатиту застосовуються препарати інтерферону.

Якщо виявляється захворювання пізній стадії розвитку, призначаються гормональні глюкокортикостероидные ліки, спазмолітики, цитостатики та противоферментные препарати.

Лікування хворих на хронічний гепатит проводиться в спеціалізованих палатах інтенсивної терапії.

Хронічний гепатит. Причини. Симптоми. Діагностика. Лікування

Хронічний гепатит (ХГ) — хронічний поліетіологічний запально-деструктивний процес у печінці з помірним фіброзом та збереженням її часткової структури, який триває більш ніж 6 міс. Хронічні гепатити переходять у цироз печінки у 15-30 % випадків, при поєднанні з HDV інфекцією — у 70-80 % випадків.

Етіологія і патогенез. Основна причина хронічних гепатитів вірусна інфекція (віруси В, С, дельтавірус — HBV, HCV, HDV). У середньому 60-70 % усіх ХГ мають вірусну етіологію. Вipуc гепатиту А дуже рідко призводить до розвитку ХГ (до 1 % сіх випадків). Вірус гепатиту В здатний спричиняти ХГ у 10 % випадків.

Вірус гепатиту С становить до 90 % кciх післятрансфузійних гепатитів і найчастіше (у 5070 % випадюв) може переходити в хронічну форму. Дельтавірус, який був виявлений 1977 в . M. Rizzeto, може спричиняти гепатит Д тільки в поєднанні з ipусом В. Суперінфікування дельтавірусом ускладнює перебіг гепатиту і переводить його у хронічну активну форму у 80 % випадків. HBV, HCV, HDV передаються з кров’ю та її продуктами шляхом втручання з використанням голок (ін ’єкції, акупунктура та ін.), через сексуальні та родинні контакти. Групами високого ризику є наркомани, медичні працівники, хворі, які перебувають на гемодіалізі, гомосексуалісти. Сьогодні у світі більш як 300 млн носіїв HBsAg (з них 25 % інфікуються у перинатальному періоді). У хронічних носіїв HВsAg ризик виникнення тяжкої хвороби печінки чи гепатоцелюлярної карциноми становить приблизно 25 %.

Наступна група етіологічних факторів — це вплив токсичних та лікарських речовин. Відомо, що більш ніж 300 лікарських препаратів і близько 6 млн хімічних сполук є гепатотоксичні. Такими є промислові отрути (чотирихлористий вуглець, трихлоретилен, жовтий фосфор та ін.). Медикаментозні (ятрогенні) гепатити становлять до 5 % від їх загальної кількості. Уже помірні дози облігатних гепатотоксичних засобів спричинюють некроз, і їхня токсичність зростає зі збільшенням дози (хлороформ, мускарин). Дія факультативних медикаментів зумовлена ідіосинкразією і не залежить від дози (аміназин, фторотан, ізоніазид, тетрациклін, анаболічні стероїди, антиметаболічні протипухлинні засоби). У розвитку хронічного алкогольного гепатиту найбільшу роль відіграє пряма токсична дія на печінку алкоголю і продуктів його розпаду.

Механізм розвитку ХГ значною мірою залежить від причини захворювання. У разі дії гепатотропних токсинів важливе значення має тривале безпосереднє ушкодження печінкової паренхіми з подальшим запальним процесом в інтерстиціальній тканині печінки. Щодо ХГ вірусного походження, то існує гіпотеза тривалого збереження — персистування вірусу в печінкових клітинах. Вивчення патогенезу дифузних хронічних захворювань печінки довело, що вірус не має цитолітичної дії на гепатоцити: Тлімфоцити розпізнають чужорідні для організму антигени. Внаслідок цього виробляються специфічні антитіла й утворюються імунні комплекси, які спрямовані на елімінацію антигенів. Супровідна активація комплементу спричинює звільнення протеолітичних ензимів, цитотоксичних лімфоцитів та полінуклеарів. Патогенність імунних комплексів залежить від їх складу, кількісного співвідношення антиген/антитіло, тобто перебіг захворювання залежить від імунної відповіді хворого.

Патологічна анатомія. У разі розвитку неактивного (персистуючого) гепатиту печінка збільшується, дистрофічні зміни у гепатоцитах мало виражені. Печінкові часточки збережені. Активний (агресивний) гепатит характеризується збільшенням печінки, нерівністю її поверхні, утворенням ділянок некрозу. Досить чітко виявляється запальний процес у печінковій тканині.

Класифікація. Є кілька класифікацій хронічного гепатиту, які грунтуються на різних принципах. Нині широко застосовується класифікація хронічного гепатиту, запропонована С. Д. Подимовою (1993).

Класифікація хронічного гепатиту

1. За етіологічними ознаками:

  • Вірусний (В, С, дельтагепатит).
  • Алкогольний.
  • Лікарський.
  • Токсичний.
  • Неспецифічний реактивний.
  • Вторинний міліарний при підпечінковому холестазі.
  • Метаболічний при хворобі Вільсона — Коновалова,
  • гемахроматозі, недостатності альфа-1-антитрипсину.
  • Ідіопатичний.

Хронічний гепатит

Хронічний гепатит – дифузний запальний процес у печінці, зумовлений первинним ураженням клітин печінки, який триває без суттєвого покращення не менше 6 місяців і потенційно може трансформуватися в цироз печінки.
Поширеність гепатитів та цирозів печінки в Європейських країнах становить майже 1% дорослого населення. Найбільш часто захворювання виявляють у чоловіків після 40 років. У 30% хворих ураження печінки розвивається поступово протягом тривалого часу.

ЧИННИКИ:

  • інфекційний (вірусна інфекція, д- інфекція; вірусний гепатит спостерігається у 50-85% випадків хронічного гепатиту);
  • зловживання алкоголем;
  • токсичний (промислові шкідливості);
  • токсико-алергічний (різні групи лікарських засобів: інгібітор, моноаміноксидази – іпротіазид, протитуберкульозні препарати – ПАСК, ізоніазид, тубазид, етіонамід, стрептоміцин, похідні фенотіазіну – аміназин, пропазин, андоксин, еленіум, гіпоглікемічні препарати – сульфаніламідні, а також антибіотики та протизапальні – пеніцилін, тетрациклін, левоміцетин, піразолон, реопірин, бутадіон, хлорохін, гормональні препарати – синестрол, метилтестостерон, метандростенолон, наркотичні речовини).

Патогенез хронічного гепатиту залежить від етіологічного фактора. У патогенезі захворювання мають значення вірусна реплікація (відтворення вірусу) та імунна відповідь хворого. Вірус гепатиту не має безпосередньої цитопатичної дії. На початковій стадії хронічного гепатиту вірус проникає в гепатоцит, після чого в ньому синтезуються вірусні субкомпоненти з подальшою появою достатньої кількості вірусних антигенів, на які спрямовується агресивна дія Т-лімфоцитів. Це призводить до деструкції гепатоцита.

Алкогольний гепатит пов’язаний з прямою токсичною дією алкоголю на органели печінкових клітин і виникненням гепатоцелюлярного некрозу.

При автоімунному гепатиті внаслідок дефекту імунорегуляції в організмі продукуються антитіла до антигенів мембрани печінки, антиядерні антитіла, антитіла до печінково-специфічного ліпопротеїну, що призводить до цитолізу гепатоцитів власними лімфоцитами.

КЛІНІКА

Клініка хронічного гепатиту залежить від форми захворювання (агресивний чи персистуючий) і від ступеня активності процесу.

Хронічний гепатит вірусної етіології. При активному перебігу захворювання хворих турбує біль в правому підребер’ї, відчуття тяжкості, розпирання. Ці симптоми посилюються після вживання гострих, жирних страв чи алкоголю, після фізичного навантаження. Хворих також турбують гіркота в роті, відрижка, нестійкі випорожнення, здуття живота, знижується працездатність, появляється сонливість, свербіння шкіри, часто кропив’янка.
У хворих спотворюється смак, появляється постійна нудота, яка підсилюється після прийому їжі і ліків. У 80% випадків при обстеженні виявляють судинні зірочки, істеричність склер і шкіри, почервоніння долонь, кровоточивість ясен, гепатомегалію, гінекомастію.

Клінічні прояви хронічного гепатиту при персистуючому перебігу більш доброякісні і залежать від ступеня активності процесу. Перебіг захворювання має хвилеподібний характер з повтореними загостреннями і тривалими ремісіями. Під час загострення хворих турбує постійний тупий нічний ниючий біль у правому підребер’ї, відчуття тяжкості, нудота, гіркота в роті, дратівливість. Спостерігається анемія, порушення сну. При огляді виявляється виражена субіктеричність слизових і шкіри, остання суха. Печінка збільшена, ущільнена, край заокруглений, під час пальпації відзначається помірна болючість. У 20% випадків пальпується селезінка. Під час загострення є незначні зміни показників функціонального стану печінки.

Критеріями активності запального процесу при гепатиті служать: погіршення загального самопочуття хворих, поява чи наростання болю в правому підребер’ї, підвищення температури тіла, диспепсичні прояви.

Для одного з активних варіантів гепатиту – автоімунного, який частіше буває у жінок в період статевої гормональної дисфункції (розвивається у молодих жінок віком до 30 років), характерною є висока температура тіла, ураження шкіри, суглобів, алергічні прояви, біль в животі, характерні різко виражені імунологічні зсуви. Всім цим процесам передує поява кволості, погіршення апетиту, потемніння сечі, а потім з’являється інтенсивна жовтяниця.

Алкогольний гепатит досить часто зумовлений зловживанням алкоголю і в більшості випадків здатний переходити в цироз печінки. Алкогольний гепатит виникає у 1/3 хронічних алкоголіків – осіб, які зловживають алкоголем не менше 5 років. Сприятливими факторами є недостатнє харчування, генетична схильність. Характерним є гострий початок після тяжкого запою. Жовтяниця помірно виражена, не супроводжується свербінням шкіри, біль виявляють в половини хворих, лихоманка ремітуюча або постійна. При обстеженні виявляють болючу збільшену ущільнену печінку. У хворих виявляють розлади психіки.

Крайнім проявом розвитку патологічного процесу при хронічному гепатиті є печінкова кома, яка розвивається за умови приєднання печінкової недостатності і характеризується найперше енцефалопатією. Ураження кори головного мозку характеризується зміною особистості пацієнта: порушується свідомість, хворий збуджений, спостерігається посмикування м’язів, з’являється виражений солодкуватий запах з рота з фекальним відтінком. Розміри печінки зменшуються, вона м’яка при пальпації.

Частота клінічних симптомів у хворих з хронічним гепатитом: астеновегетативні розлади – 100 %; гепатомегалія – 100 %; схуднення – 91 %; біль у ділянці печінки – 84 %; телеангіоектазії – 81 %; диспептичний – 79 %; “печінкові долоні” – 59 %; жовтяничність склер – 57 %; жовтяниця – 11 %; кровоточивість – 56 %; підвищення температури тіла – 18 %; артралгії – 15 %.

ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ:

  • астеновегетативний (загальна слабість, безсоння, зниження працездатності, дратівливість, пригнічений настрій, депресія, втрата попередніх інтересів, зниження ініціативи);
  • диспептичний (поганий апетит, сухість та гіркота у роті, нудота, відрижка, іноді блювання, тяжкість в епігастрії, розлади випорожнень, здуття живота, відчуття дискомфорту в правому підребер’ї);
  • гепатомегалічний (печінка щільна, поверхня її гладенька, чутлива при пальпації);
  • больовий (незначний біль в правому підребер’ї);
  • холестатичний (шкірне свербіння, ксантоми, ксантелазми);
  • жовтяничний (жовте забарвлення шкіри, склер, слизових);
  • спленомегалічний (збільшення селезінки);
  • геморагічний (шкірні петехії, кровоточивість ясен, кровотечі з носа, менорагії, кривава блювота, дьогтьоподібний стілець);
  • артралгічний (множинні артралгії, переважне ураження крупних суглобів);
  • енцефалопатичний (зниження пам’яті сонливість, періоди дезорієнтації у часі і просторі);
  • гарячковий синдром (підвищення температури, може бути тривалим чи періодичним).

Для встановлення діагнозу важливе значення має виявлення наступних лабораторних синдромів:

  • цитолітичний (підвищенння в плазмі крові вмісту аспартатамінотрансферази (ACT), аланінамінотрансферази (АЛТ), глутаматдегідрогенази, сироваткового заліза);
  • мезенхімально-запальний (гіпергаммаглобулінемія, збільшення ШОЕ, підвищення показників тимолової проби, серомукоїду, антитіл);
  • холестатичний (збільшення в плазмі рівня лужної фосфатази, гаммаглутамілтранспептидази (ГТП), кон’югованого білірубіну, холестерину,жовчних кислот);
  • печінково-клітинної недостатності (збільшення вмісту некон’югованого білірубіну, зниження рівня протромбіну, проконвертину, проакцелерину, трансферину);
  • гіперспленізм (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія).

Для встановлення діагнозу, крім біохімічних досліджень, важливе значення має виявлення імунологічних порушень (підвищення вмісту імуноглобулінів A, M, G, циркулюючих імунних комплексів, виявлення антигенів і серологічних маркерів реплікації вірусу – HBV ДНК, ДНК-полiмерази, Hbe-Ag, Hbs-Ag). З інструментальних методів дослідження інформативними є ехографія, ультразвукове та радіонуклоїдне дослідження печінки. Хвороба вважається верифікованою при підтвердженні діагнозу морфологічними дослідженнями біоптатів печінки.

ПЕРЕБІГ

Хронічний активний гепатит може мати безперервно рецидивний перебіг або перебігати з чергуванням загострень і клінічних (іноді навіть біохімічних) ремісій.

ПРОГНОЗ

При усуненні етіологічних чинників прогноз здебільшого сприятливий.

УСКЛАДНЕННЯ

У 30-50 % випадків хронічний гепатит трансформується в цироз печінки.

ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО

Проводять на основі клінічних інструментально-лабораторних даних.

Формулюють наявні та потенційні проблеми і розробляють план сестринського догляду залежно від переважання клінічних синдромів.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

Хронічний персистуючий гепатит медикаментозного лікування не вимагає. Хворим призначають щадний фізичний режим, дієта повинна бути повноцінною щодо вмісту білків, жирів, вуглеводів і збагачена вітамінами (дієта № 5). У період загострення рекомендують ліжковий режим. Важливе значення має санація вогнищ інфекції, особливо біліарного тракту. В окремих випадках хворим призначають гепатопротектори (легалон, карсил, есенціале).

Хворим на хронічний активний гепатит у період загострення рекомендують ліжковий режим, а також дієту № 5.

  • противірусна терапія (інтерферони – велферон, інтрон-А, роферон, реаферон; індуктори інтерферону – циклоферон);
  • імунодепресивна терапія (глюкокортикоїди – преднізолон; цитостатики – імуран, азатіопрін);
  • імуномодулятори (тималін, тимоген, нуклеїнат натрію, Д-пеніциламін, левамізол);
  • метаболічні і коферментні препарати (вітаміни – Е, В1, В6; кокарбоксилаза, ліпоєва кислота, фосфаден, рибоксин, есенціале);
  • дезінтоксикаційна терапія (реополіглюкін, ізотонічний розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози);
  • гепатопротектори (карсил, силібор, катерген).

При наявності холестатичного синдрому застосовують холестирамін, білігнін, рифампіцин, метронідазол, зиксорин, урсодезоксихолеву кислоту, антигістамінні препарати.

Фізіотерапевтичне лікування. Використовують гіпербаричну оксигенацію, кисневі і хвойно-сольові ванни.

Санаторно-курортне лікування. Призначають тільки хворим з персистуючим гепатитом в період ремісії (Трускавець, Моршин, Єсентуки, Боржомі, Березівські Мінеральні Води).

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМ

Значної уваги, знань, навичок потребує від медичної сестри догляд за хворим. Під час загострення хронічного гепатиту хворим призначають ліжковий режим, дієту з обмеженням жирів (дієта № 5). У харчовий раціон вводять продукти, що мають ліпотропну дію: рослинну олію, овочі, фрукти і ягоди як природні джерела аскорбінової кислоти, продукти моря, багаті на йод.

Виключають смажені продукти. Страви в основному молочно-рослинні.

Дозволяються: супи овочеві, молочні з круп (гречаної, вівсяної), нежирні сорти м’яса та птиці у вареному вигляді, страви і гарніри з круп, макаронних виробів, картоплі, моркви, буряка. Рекомендуються різні овочі та зелень у сирому вигляді, салати. Жири тваринні — лише вершкове масло, рослинні — оливкова, соняшникова і кукурудзяна олії. Можна споживати молоко, кефір, сметану, сир, кисле молоко. Солодкі ягоди, фрукти, варення, мед, компоти, фруктові та овочеві соки, відвар шипшини, хліб сірий і білий черствий.

Забороняються: прянощі, мариновані, консервовані та копчені продукти, м’ясні, рибні, грибні супи, шпинат, щавель, солодощі, какао, шоколад, журавлина. Сіль – 5-6 г на добу.

Їжу приймають 5-6 разів на день через 2-2,5 год невеликими порціями.

Вживають рідину до 2 л у теплому вигляді.

Оцінюючи стан хворого, медична сестра насамперед повинна звернути увагу на його положення у ліжку, поведінку, колір шкіри, видимих слизових оболонок, а також наявність і вираженість нервово-психічної симптоматики, особливо за наявності перших ознак коми – млявості, сонливості, головного болю, зниження апетиту, нудоти, болю у животі. Помітивши такі зміни, необхідно про це доповісти лікареві.

Необхідно доглядати за шкірою, вчасно проводити санітарно-гігієнічні процедури. Якщо хворий у задовільному стані, йому періодично призначають гігієнічну ванну або душ, змінюють натільну та постільну білизну.

У випадках, коли хворий змушений майже постійно бути у ліжку, заходи особистої гігієни, фізіологічні випорожнення та приймання їжі проводяться в палаті. У разі свербіння шкіри потрібно робити теплі ванни і щоденно обтирати шкіру розчином оцтової кислоти з розрахунку 1-2 столові ложки оцту на 0,5 л води. Слід доглядати за порожниною рота. Вранці перед їдою та увечері перед сном хворий повинен чистити зуби, а також полоскати перевареною водою після кожного приймання їжі.

Необхідно пам’ятати, що хворі на хронічний гепатит дуже вразливі.

Слід зважати на індивідуальну психічну реакцію на захворювання, потрібно тактовно пояснити хворому, що для поліпшення його стану й одужання потрібні час і терпіння. Необхідно давати хворому настоянку з валеріани, собачої кропиви тощо. При безсонні на ніч призначають снодійні.

Медична сестра повинна чітко виконувати всі призначення лікаря, своєчасно готувати хворого до різних маніпуляцій.

ПРОФІЛАКТИКА

Профілактика хронічних гепатитів передбачає ранню діагностику, адекватне лікування хворих на гострий вірусний гепатит, спостереження за ними після виписки із стаціонару, запобігання вірусним гепатитам, різним промисловим, лікарським і побутовим інтоксикаціям.

ДИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Після виписки із стаціонару хворий повинен перебувати під диспансерним наглядом у дільничного лікаря. Йому проводяться заходи, спрямовані на профілактику загострень. Медична сестра запрошує пацієнта до терапевта (дільничного чи сімейного лікаря) і гастроентеролога 1-4 рази на рік (залежно від тяжкості перебігу захворювання). Рекомендує хворому провести біохімічне дослідження крові, аналіз сечі, холецистографію (за показаннями) ультразвукове дослідження органів черевної порожнини. Медична сестра проводить бесіду з пацієнтом про необхідність дотримання режиму праці та відпочинку, дієти, необхідності проведення вітамінотерапії та дає рекомендації щодо умов праці.

Джерело: МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль. „Укрмедкнига” 2004.

Список використаної літератури:

Інструкція до застосування медичного препарату НАЗОФЕРОН; 2) «Аллергология и иммунлогия: национальное руководство» под. ред.. Р.М. Хаитова, Н.И. Ильиной – М.: ГЭОТАР-Медиа. 2009 г.; 3) Г.М. Драннік. Клінічна імунологія та алергологія. – Київ. «Здоров’я», 2006 р. 4) Наказ МОЗ України від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»; 5) Г.В. Бекетова «Інтерферони в лікуванні гострих респіраторних інфекцій у дітей», журнал «Ліки України» № 3, (149), 2011 р.; 6) Шехтман М.М., Положенкова Л.А. Гострі респіраторні захворювання у вагітних / / Гінекологія. – 2005. – Т. 7. – № 2. – С. 34-37; 7)Приступа, Л.Н. Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції у вагітних: Особливості Лікування та профілактики / / Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2008. – № 5 (14). – С. 14-19; 8) Тарбаева Д.А., Костинов М.П., Загородня Е.Д., Іозефсон С.А., Черданцев А.П.Акушерскі і перинатальні наслідки вагітності, ускладненої гострою респіраторною інфекцією в II триместрі гестації / / Журнал “Акушерство і гінекологія.” – 2012. – № 2; 9) С.О.Крамарєв, д.м.н., професор В.В. Євтушенко «Оцінка ефективності рекомбінантного інтерферону альфа для лікування та профілактики гострих респіратоних вірусних інфекцій у дітей», журнал «Здоров’я України», № 18/1, 2008 р.; 10) А.А.Ярилин. Імунологія. Підручник. Москва. «Геогар-медіа». 2010 р.; 11) О.М. Біловол, П.г. Кравчун, В.Д. Бабаджан. «Клінічна імунологія та алергологія». Навчальний посібник медичних ВНЗ IV рівня акредитації та медичних факультетів університетів. Харків. «Гриф», 2011 р.; 12) С.О. Крамарєв, О.В. Виговська, О.Й. Гриневич «Обгрунтування застосування препаратів інтерферону при гострих респіраторних інфекціях у дітей», журнал «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2007. № 10.»; 13) Є.І. Юліш, д.м.н. професор О.Є. Чернишева, Ю.А. Сорока «Інтерферонотерапія при ГРВІ і дітей», журнал «Здоров’я України» № 1(16), березень 2011 р.; 14С.П. Кривопустов «Інтаназальне використання інтраназального інтерферону альфа в педіатрії», журнал «Здоров’я України № 1, квітень 2010 р.»; 14) Лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей, які часто хворіють: прості відповіді на складні запитання. Л.В. Беш, О.І. Мацюра, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2012 р.; 15) Діти, які часто хворіють: дискусійні питання і можливості їх вирішення. Л.В. Беш, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львівський міський дитячий алергологічний центр. 2011 р.; 16) Назоферон – на варті здоров’я у дітей. А.П. Волосовець. 2010 р.; 17) Наказ МОЗ України від 07.11.2009 № 814 «Про затвердження Клінічного протоколу діагностики та лікування у дітей пандемічного грипу, спричиненого вірусом (А H1/N1 Каліфорнія)»; 18) Наказ МОЗ України від 13.11.2009 № 832 «Про внесення змін до наказу МОЗ від 20.05.2009 №189-Адм „Про затвердження „Протоколу діагностики та лікування нового грипу А H1/N1 Каліфорнія) у дорослих»; 19) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 354 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей; 20) Наказ МОЗ України від 21.04.2005 № 181 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «дитяча отоларингологія»; 21) Наказ МОЗ України від 03.07.2006 № 433 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Пульмонологія»; 22) Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «дитяча пульмонологія»; 23) Наказ МОЗ України від 09.07.2004 № 355 Про затвердження Протоколів лікування дітей за спеціальністю «Дитяча імунологія»; 24) Грип у дітей. О. К. Александрова. Посібник для лікарів та учнів медичних ВУЗІВ. Краснодар 2008; 25) ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ І МІКРОБІОЛОГІЯ ОСНОВИ ВІРУСОЛОГІЇ ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ВІРУСІВ. Навчальний посібник для модульно-рейтингової технології навчання. С.В. Лаптєв, Н.І. Мезенцева. Бійськ 2005.; 26) Особливості харчування вагітних і жінок у період лактації. Н.А. Коровіна, Н.М. Подзолкова, І.М. Захарова. Москва 2008; 27) «Тиждень за тижнем». Сучасний довідник для майбутніх мам. Бердникова О.В. Москва 2007; 28) МЕДСЕСТРИНСТВО ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБАХ. М.А. Андрейчин. О.Л. Івахів. Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002 р.; 29) Вакцинація дитини. Краще запобігти, ніж захворіти. Інформація для батьків ©UNICEF/UKRAINE/2010/G.Pirozzi; 30) МЕДСЕСТРИНСТВО В ТЕРАПІЇ. За загальною редакцією проф. М.І. Шведа та проф. Н.В. Пасєчко. Тернопіль..

Реклама лікарського засобу. Перед застосуванням уважно ознайомтесь з інструкцією по застосуванню та проконсультуйтесь з лікарем.

ВИРОБНИК
ПАТ «ФАРМАК», Україна.
04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 74

Р.П. МОЗ України №UA/15653/01/01 від 15.12.2016 р., №UA/15653/02/01 від 15.12.2016 р.

АНТРАЛЬ® — ефективний гепатопротекторний засіб для лікування хронічного гепатиту

Останніми роками намітилася тенденція до зростання частоти розвитку захворювань гепатобіліарної системи, які характеризуються прогресуючим перебігом і несприятливим медико-соціальним прогнозом. Сьогодні у світі на хронічний гепатит хворіє близько 5% дорослого населення [5]. Показник поширеності захворювань печінки у жителів України також високий. За даними офіційної статистики, у 1997 р. цей показник становив 14 тис. на 100 тис. населення, хоча, на думку спеціалістів, він повною мірою не відтворює реальної картини [1]. Привертає увагу факт, що за останні 10 років в цілому по Україні показник захворюваності на хронічний гепатит підвищився на 76,6%, цироз печінки — на 75,6%. Поширеність хронічного гепатиту зросла ще суттєвіше — у 2,2 разу, на цироз печінки — на 59,6%. Насторожує збільшення кількості пацієнтів із захворюваннями печінки серед молоді. Так, за період, що аналізується, захворюваність на гепатит серед підлітків зросла на 68,8% [3].

Наведені статистичні дані свідчать про суттєве збільшення частоти розвитку хвороб печінки останніми роками. Це спричинено, зокрема, зростанням частоти розвитку онкологічних захворювань, соціальними проблемами, зловживанням алкоголем і лікарськими засобами (ЛЗ), тривалим впливом малих доз радіації, а в ряді випадків — труднощами сучасної діагностики, недостатністю відповідних знань про захворювання печінки та особливості дії ЛЗ, що застосовуються для лікування хворих на хронічний гепатит [4].

У світовій практиці гепатології основний принцип лікування пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки, крім етіотропної терапії, — максимальний захист органа, що досягається обмеженням кількості ЛЗ та призначенням тих із них, терапевтичний ефект яких значно перевищує побічну дію [2].

Умовою нормального функціонування печінкових клітин і всієї гепатобіліарної системи є цілість клітинних мембран та фізіологічних структур клітинних органел.

Стабілізація клітинних мембран сприяє фізіологічній секреції жовчі, а відновлення міжклітинних зв’язків — нормалізації її відтоку. Стимуляція синтезу білка прискорює регенерацію печінкових клітин.

Надмірне накопичення вільних радикалів та продуктів перекисного окиснення ліпідів — один із провідних патогенетичних механізмів ураження гепатоцитів унаслідок дії токсинів екзо- та ендогенного походження, що призводить до пошкодження ліпідного шару клітинних мембран і руйнування клітини.

Тому пошук високоефективних ЛЗ для профілактики та лікування хронічних захворювань печінки — одне з найважливіших завдань сьогодення і майбутнього.

Важливе місце в комплексному лікуванні хворих на хронічний гепатит займають гепатопротектори, що можуть також застосовуватися при гепатитах різної етіології. До цієї групи ЛЗ входять препарати, що розрізняються за своєю структурою та механізмом дії [4]. Загальне у механізмі їх дії — здатність зменшувати пероксидацію ліпідів вільними радикалами і оксидантами, внаслідок чого сповільнюється пошкодження мембран гепатоцитів та зберігається цілість клітин. Гепатотропні засоби поліпшують обмінні процеси в печінці, підвищують стійкість печінкових клітин до зовнішніх негативних факторів різноманітного походження, сприяють швидшому відновленню паренхіми печінки та її фізіологічних функцій.

Інститутом фармакології і токсикології АМН України і ВАТ «Фармак» розроблено препарат АНТРАЛЬ, що належить до групи синтетичних гепатопротекторів.

Оригінальна активна субстанція АНТРАЛЮ трис- алюміній та його лікарська форма — таблетки — вже зареєстровані в Україні. АНТРАЛЬ випускають у твердих желатинових капсулах (світло-коричневого — 0,1 г та коричневого — 0,2 г кольору), які містять гранулят світло-жовтого кольору з зеленуватим відтінком. Кожна капсула містить трис-алюміній — 0,1 або 0,2 г.

АНТРАЛЬ — ефективний препарат для лікування хворих на гострий і хронічний гепатит різного генезу, цироз печінки, сприяє зменшенню астеновегетативних порушень, поліпшує апетит, сон, зменшує диспепсичні прояви.

Під час застосування препарату курсами нормалізуються вміст білірубіну, гаммаглобулінів, холестерину в крові, протромбіновий індекс, активність трансаміназ та лужної фосфатази.

АНТРАЛЬ чинить пролонговану протизапальну, знеболювальну, жарознижувальну дію, має імунокоригувальну властивість, противірусну активність по відношенню до вірусів гепатитів А, В та Е.

За результатами доклінічних досліджень встановлено, що АНТРАЛЬ в умовах гострого, підгострого та хронічного ушкодження печінки різними ксенобіотиками та їх комбінаціями сприяє зниженню тяжкості наслідків дії гепатотоксинів, активації репаративних процесів у гепатоцитах, практично нормалізує показники структурно-функціонального стану печінки в дорослих, молодих та нестатевозрілих тварин. Препарат інгібує процеси перекисного окиснення ліпідів крові і тканин, підтримує активність антиоксидантних систем організму, сприяє стабілізації структури печінки та мембран гепатоцитів. АНТРАЛЬ не порушує функції органів і систем організму, не має кумулятивних властивостей, тому не чинить імунотоксичної, місцевоподразнювальної, алергенної, ульцерогенної, ембріотоксичної і тератогенної дії.

Клінічні випробування препарату АНТРАЛЬ було проведено на кафедрі гастроентерології і дієтотерапії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика під керівництвом професора Н.В. Харченко [6]. Отримані результати клінічних досліджень свідчать про хороший терапевтичний ефект препарату АНТРАЛЬ. У пацієнтів із хронічним гепатитом різної етіології відзначено зменшення загальної слабості, розмірів печінки, нормалізацію сну, поліпшення апетиту. Динаміка біохімічних показників свідчила про зменшення вираженості цитолітичного, мезенхімально-запального та холестатичного синдромів під впливом препарату.

Клінічні дослідження підтвердили, що АНТРАЛЬ — ефективний гепатопротектор для лікування хронічного гепатиту різної етіології.

Препарат рекомендують застосовувати у хворих на вірусний гепатит та цироз печінки, у дітей середнього і старшого віку за наявності у них хронічного активного гепатиту з помірною та високою активністю і післягепатитного цирозу.

АНТРАЛЬ призначають перорально після їди тричі на день: дорослим і дітям старшим 10 років — по 0,2 г на прийом, дітям віком 4–10 років — по 0,1 г на прийом. Тривалість курсу лікування залежить від ступеня тяжкості хвороби, в середньому — 3–4 тиж. Курс необхідно повторити після 3–4-тижневої перерви.

Еще по теме:

  • Уменьшение боли в горле при ангине Чем быстро снять боль в горле? Из-за этой странной погоды подхватила простуду, с утра сильная боль в горле.Посоветуйте, чем бы ее снимать, хотя бы на время рабочего дня 🙁 Какие-то таблетки, пастилки. Спасибо! Эксперты […]
  • Детская розеола внезапная экзантема Внезапная экзантема Внезапная экзантема – острое инфекционное заболевание детей раннего возраста, вызываемое вирусом герпеса 6 и 7 типа, протекающее с температурной реакцией и кожными высыпаниями. При внезапной экзантеме […]
  • Как лечить гепатит с генотип 3 Лечение гепатита - С (генотип 3а) Виктор Спешу поделиться, как протекает лечение гепатита - С (генотип 3а) противовирусной терапией, а это Реальдирон 3 МЕ (инъекции через день), и Рибаверин - Медуна (по четыре таблетки в день) + […]
  • Положительная динамика при пневмонии что это Повторные рентгенологические исследования при пневмонии Медицинские показания к проведению рентгенографии легких в двух проекциях (передняя, боковая) включают в себя подозрение на пневмонию при наличии следующих симптомов у […]
  • Чем лечить ангину у ребёнка 25 лет Ангина у детей лечение Дети чаще взрослый болеют ангиной. Организм ребенка только развивается и поэтому более подвержен инфекциям. Кроме этого инфекции существенно влияют на иммунитет, снижая защитные функции организма. Наиболее […]
  • Сп 31 1295-03 профилактика туберкулеза Постановление Главного государственного санитарного врача РФ от 22 октября 2013 г. № 60 “Об утверждении санитарно-эпидемиологических правил СП 3.1.2.3114-13 “Профилактика туберкулеза” (не вступило в силу) В соответствии с Федеральным […]